Факти та цифри: рівність жінок та чоловіків у світі праці

Діяльність Міжнародної організації праці (МОП) спрямована на сприяння створенню можливостей отримання гідної роботи для жінок і чоловіків в умовах свободи, рівності та безпеки.

Її основними цілями є сприяння дотриманню прав у сфері праці, можливостям гідної зайнятості, зростанню соціального захисту та зміцненню діалогу з питань, що відносяться до даної сфери. У своїй роботі з просування соціальної справедливості та міжнародно визнаних прав людини та трудових прав МОП допомагає створювати гідні робочі місця та такі економічні та трудові умови, що дають працівникам та бізнесу можливості сталого миру, процвітання та прогресу.

Оплата праці жінок та чоловіків
73.7%	заробіток жінок у відсотках від середньостатистичного у чоловіків. [1]
на 4-6 годин більше	працює жінка, ніж чоловік, праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна, а тому не оплачується й не враховується в пенсійних схемах.[2]
98.6%	жінок серед працівників дошкільних закладів, 84,5 % – в середніх школах. Загалом, жінки працюють у соціально важливих, але низько оплачуваних державних секторах (наприклад, освіта, охорона здоров’я та соціальні послуги). [3]
більше 60% жінок	працюють у п’яти «традиційно жіночих» професіях: догляд, громадське харчування, прибирання, канцелярія та касири («the five C» jobs: caring, cashiering, catering, cleaning and clerical). [4]
На 18-69%	прибутку більше отримають компанії де більше жінок серед вищого керівництва компаній. [5]
Представництво жінок у політиці
117	місце займає Україна по представництву жінок у політиці серед 134 країн, в яких проводилося дослідження Всесвітнього економічного форуму «Глобальний гендерний розрив. Звіт за 2009 рік», при тому, що загальний рейтинг України у цьому індексі 61. [6]
8,2 %	жінок серед депутатів Верховної Ради України. Відсоток жінок в новообраному Європейському Парламенті складає 35% [7], у Швеції - 47%; Фінляндії - 41.5%; Болгарії - 21.7%; Естонії - 20.8%; Польщі -  20.2%; Латвії - 20%; Словаччині - 19.3%. [8]
Представництво жінок у приватному секторі
5-10 %	економічних ресурсів контролюють жінки. [9]
38%	приватних підприємців складають жінки, вони керують 26% малих підприємств, 15% середніх та 12% великих. [10]
Тривалість життя чоловіків та жінок
на 12 років	менше живуть чоловіки в Україні у порівнянні з жінками. [11]
40%	чоловіків у віці від 16 років помирають до досягнення ними пенсійного віку. [12]

Національне законодавство та міжнародні зобов'зання України

Україна ратифікувала всі базові конвенції з забезпечення рівних прав жінок та чоловіків

Україна приєдналася до Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок та її факультативного протоколу. Україна ратифікувала всі основоположні конвенції Міжнародної організації праці, включаючи конвенцію № 100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівноцінну працю, конвенцію №111 про дискримінацію в галузі праці та занять, а також конвенцію №156 про рівне ставлення й рівні можливості для працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками.

В Україні зроблено чимало для того, аби втілити міжнародні інструменти у галузі прав жінок та захисту прав дітей в національному законодавстві:

• основні принципи закріплені Конституцією України;
• закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року;
• указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 26 липня 2005;
• постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року» від 27 грудня 2006 року.

Шляхи забезпечення гендерної рівності у сфері праці:

• Подолання гендерної сегрегації ринку праці (поділу на «жіночі» та «чоловічі» професії)
• Інтеграція гендерних питань до колективних переговорів як засіб забезпечення гендерної рівності, балансу між гнучкістю підприємства та захищеністю працівників,  та протидії дискримінації з урахуванням особливостей конкретного робочого місця,  підприємства, галузі тощо
• Впровадження гендерно нейтральної оцінки робочих місць з метою подолання гендерного розриву в оплаті праці
• Впровадження освітніх та навчальних програм для державних інститутів ринку праці, організацій профспілок та роботодавців щодо практичних підходів з просування гендерної рівності у сфері праці
• Проведення широкої освітньої кампанії щодо недопущення дискримінації у сфері праці
• Руйнування гендерних стереотипів що є перепоною для рівності жінок і чоловіків у сфері праці

Працівники з сімейними обов’язками

Конвенція МОП № 156 [13] про рівне ставлення й рівні можливості для працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками поширюється на працівників із сімейними обов'язками, тобто працівників чоловіків і жінок, котрі мають обов'язки стосовно дітей, які перебувають на їхньому утриманні, або інших найближчих родичів - членів їхньої сім'ї, які потребують їхнього догляду та підтримки якщо такі обов'язки обмежують їхні можливості щодо підготовки, доступу, участі або просування в економічній діяльності. Ця конвенція закріплює обов’язок країни - члена Організації у створенні можливостей для осіб із сімейними обов’язками, які виконують або бажають виконувати оплачувану роботу, здійснювати своє право на це, не підлягаючи дискримінації, гармонійно поєднуючи сімейні й професійні обов’язки.

Найкращі практики поєднання роботи та сім’ї [14]

          Франція 

• У 2000 році запровадила закон за яким робочий час скорочується з 39 до 35 годин на тиждень.  Опитування показали, що 60% людей відзначили покращення якості життя після скорочення робочого часу.

          Бельгія

• У 2002 році запровадила систему «часового кредиту», де працівники мають право взяти відпустку на 1 рік або перейти на часткову роботу без розірвання трудового контракту та втрати соціальних виплат. Ця ж система надає можливість перейти на чотирьохденний робочий тиждень протягом п’яти років.

          Ірландія

• У 2004 році запровадили День балансу роботи та приватного життя, протягом якого проводяться інформаційні заходи для підвищення обізнаності та розробки політики у цій галузі. 

          США

• Традиційно характеризується як країна з довгими робочими годинами, короткими відпустками та обмеженими можливостями для декретної відпустки. Але у 2003 році Сенат прийняв рішення за яким баланс роботи та приватного життя став одним з національних пріоритетів, визнаючи важливість цього питання для продуктивності праці. 

          Швеція

• Сімейна політика сприяє активному заохоченню батька до виховання дитини. 70% чоловіків серед батьків використовують можливість відпустки для нагляду за дитиною, яку було запроваджено у 1974 році. Кожний з батьків має право взяти таку відпустку по 240 днів кожний (390 з цих днів оплачуються на 80% від зарплатні). Існують також відпустки по догляду а хворою дитиною, що надає можливість взяти до 120 днів на рік до досягнення дитиною 16 років. 41% таких відпусток використовуються саме чоловіками. 

          Данія 

• Закон про робочі години надає право працівникам вимагати зменшення робочого часу чи можливості для часткової зайнятості без втрати роботи. Така гнучкість надає можливість поєднувати роботу з, наприклад, вихованням дитини, що спонукає 42% працівників  використовувати саме таку схему. 

          Нідерланди

• Робочий тиждень складає 36 годин, при цьому працівник може «зберігати» невитрачені робочі години чи гроші для подальшого використання. Наприклад, при необхідності працювати 40 годин на тиждень, робітник може отримати зарплатню як за 36 годинну працю, назбиравши таким чином час на подовжену відпустку. 

Корисні посилання:

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту

Офіс Національного координатора МОП в Україні

Проект Європейського Союзу та Міжнародного бюро праці «Рівність жінок і чоловіків у світі праці»

Проект Європейського Союзу та Програми Розвитку ООН «Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні» 

Будь-ласка, звертайтеся для експертних коментарів та ідей для репортажів:

Анастасія Троцька, менеджер зі зв’язків з громадськістю, проект ЄС «Права жінок та дітей в Україіні – комунікаційний компонент», тел./факс: (+38 044) 235 6982 (278 3376 / 288 2726), моб.: +38 094 995 87 39,  ел. адреса: pr@cwrights.com.ua

[1] Порівняльне дослідження України та ЄС «Жінки та чоловіки на ринку праці України» на замовлення «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні», 2008 рік.

[2] Українська Гельсінська спілка з прав людини http://helsinki.org.ua/index.php?id=1245859923 . 

[3] Проект державної доповіді «Ґендерна освіта і просвіта в Україні: 2008».

[4] Equality and Human Rights Commission http://www.equalityhumanrights.com/

[5] Дослідження консалтингової компанія “Catalyst” кадрових структур 353 американських компаній, які входять до 500 кращих за версією Fortune http://www.catalyst.org/publication/200/the-bottom-line-corporate-performance-and-womens-representation-on-boards

[6] Дослідження Всесвітнього економічного форуму «Глобальний гендерний розрив. Звіт за 2009 рік» - http://www.weforum.org/en/Communities/Women%20Leaders%20and%20Gender%20Parity/GenderGapNetwork/index.htm

[7] http://www.europarl.europa.eu/parliament/public/staticDisplay.do?id=45&pageRank=3

[8] http://ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=2052&langId=en

[9] Інститут демографії НАН України.

[10] Те ж саме 7.

[11] Державний комітет статистики України. 

[12] Те ж саме 7.

[13] http://gender.ilo.org.ua/DocLib1/Конвенції%20МОП/C156.pdf

[14] Дослідження проведено Labour Program та Human Resources and Skills Development Canada http://www.hrsdc.gc.ca/eng/lp/spila/wlb/pdf/improving-work-life-balance.pdf