Зупиніть насильство в сім’ї, навіть тому що це бачать Ваші діти і вчаться всі проблеми вирішувати силою та агресією.
Биті дружини, чоловіки, котрі б’ють. Психологія подружнього насильства
Відразу слід уточнити: схильність до розв’язання міжособистісних проблем із допомогою застосування фізичної сили не є винятковою прерогативою чоловіків. Опитування та спостереження показують, що приблизно однакова кількість представників обох статей (близько 20%) вважають побої прийнятним засобом переконання стосовно до своїх близьких. Проте в переважній більшості випадків подружнього насильства реалізується схема «чоловік, котрий б’є, і бита дружина».
Поширеність і звичність домашнього насильства вражає та пригнічує. За даними «Міжнародної амністії», 70% жінок в Україні відчувають на собі різноманітні форми насильства і знущань із боку чоловіків і партнерів, а 18% жінок піддаються регулярним побоям.
«Пітбулі» та «кобри»
За всього нескінченного розмаїття індивідуальних рис характеру та життєвих історій, чоловіки, котрі б’ють, поділяються на два основні типи, які разюче відмінні за манерою поведінки. Продовження ‘Биті дружини, чоловіки, котрі б’ють. Психологія подружнього насильства’ »
В Харькове стартовала акция “Дети против насилия”
Как дети воспринимают слово “насилие”? Что представляют, когда видят недетские сцены из взрослой жизни? В Харькове стартовала акция “Остановим насилие вместе!” Сегодня в саду Шевченко можно было увидеть галерею детских рисунков под открытым небом, посвященных этой теме, а также волонтеров, которые собирали подписи и агитировали харьковчан не оставаться равнодушными к чужим проблемам
10 звезд, которым разбили не только сердце
Одни женщины готовы терпеть побои ради семьи или положения в обществе. Другие боятся скандала, а то и вовсе винят в происходящем только себя. Woman.ru уверен – прощать домашнее насилие нельзя. Перед вами 10 известных женщин, которые на собственном примере убедились – у таких отношений все равно не может быть будущего.
Рианна и Крис Браун
Роман: январь 2008 – февраль 2009
Что случилось: поездка на церемонию «Грэмми» в феврале прошлого года закончилась для Рианны в больнице, а на следующий день в сети появились страшные снимки избитой певицы. Не менее ужасающими оказались и подробности ссоры – повздорив с любимой, Крис выставил ее из машины, избил и оставил одну на дороге.
Чем закончилось: пережить тяжелую психологическую травму певице помогло творчество – всю свою боль она выразила в альбоме Rated R, но на этом не остановилась и решила наказать обидчика – подала в суд. «Это может случиться с каждым, потому я не могу об этом молчать», – нарушила она полугодовое молчание в телешоу Good Morning America. Что касается ее обидчика, суд приговорил Криса к 6 месяцам общественных работ и принудительно записал на курсы, посвященные борьбе с домашним насилием. Сегодня, когда все неприятности позади, барбадосская красавица строит новые отношения с бейсболистом Мэттом Кемпом.
Жорстоке поводження з дітьми провокує у них розвиток раку
Люди, що піддавалися в дитинстві фізичному насильству, частіше за інших хворіють на рак.
Дослідники з Університету Торонто (Канада) дійшли висновку, що жорстоке поводження з дітьми збільшує у них ризик розвитку онкологічних захворювань в подальшому житті на 49%.
Навіть якщо врахувати чинники, що впливають на стан здоров’я (дитячі чинники стресу, соціоекономічний статус, куріння, вживання алкоголю і брак фізичної активності), зв’язок між фізичним насильством і виникненням раку залишається значним.
Вчені вважають, що пояснити цю залежність допоможе вивчення порушень функції вироблення кортизолу – життєво важливого стероїдного гормону, який бере участь в регуляції багатьох змінних (біохімічних) процесів і грає ключову роль в захисних реакціях організму на стрес і голод. Можливо, саме кортизол служить медіатором у зв’язку “насильство – рак”.
За матеріалами: www.osvita.org.ua
“Світ без насильства” – міжнародна акція у Кракові
500 молодих людей з 11 європейських країн збереться у Кракові, щоб разом сказати «ні» насильству, расизму й антисемітизму
Міжнародна громадська організація Comunita di Sant’Egidio (Італія) 9-11 вересня 2010 року проводить ІІ Міжнародний конгрес Європейська молодь проти насильства, расизму та антисемітизму, в якому візьме участь понад 500 молодих людей, переважно студентів вищих навчальних закладів, з 11 європейських країн (Албанія, Грузія, Італія, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Угорщина, Україні та Чехія). З України візьмуть участь близько 200 представників студентської молоді різних університетів Києва, Львова, Івано-Франківська та інших міст.
В центрі уваги конгресу – проблема поширення в Європі та світі загалом насильства, особливо на етнічному й національному ґрунті. Нещодавній спалах кривавої ворожнечі в Узбекистані, примусове виселення ромів із Франції – це лише два серед останніх і найпромовистіших фактів, що підтверджують, наскільки актуальним і серйозним для сучасного глобалізованого світу є питання побудови мирного співіснування в межах єдиної держави людей різних національностей чи різного віросповідання. Не менш актуальною є ця проблема і для України, про що свідчать утворення нацистських молодіжних угрупувань, факти жорстоких нападів на емігрантів зі смертельними випадками, зверхнє чи зневажливе ставлення до людей іншої національності, високий рівень ксенофобії та прояви расової дискримінації.
В програмі конгресу заплановано серії лекцій, тематичні конференції, зустрічі зі свідками, які пережили ув’язнення в концентраційних таборах ІІ Світової війни, а також моменти для особистих роздумів та дискусій у групах. В центрі програми – вшанування пам’яті загиблих в’язнів концтабору Освенцім-Біркінау, справжнього осердя зла, «фабрики смерті», де від рук нацистів загинуло понад мільйон людей, переважна більшість з яких були євреями. Учасники конгресу пройдуть «дорогою смерті», відтворюючи шлях, який вів новоприбулих в’язнів від залізничної зупинки й прямо до газових камер.
Організатори конгресу переконані, що лише пам’ять про минуле зможе вберегти людство від повторення своїх жахливих і трагічних помилок у майбутньому. Відтак, колія смерті Освенціма може стати для прийдешніх поколінь початком нового свідомо обраного шляху людяності, взаємоповаги, злагоди та миру.
Для детальної інформації звертатися:
Ірина Дробот, координатор в Україні
067 504 83 72, drobotir@gmail.com
www.santegidio.org
Зупинимо насильство над жінками
Домашнє насильство це неправильно!
Зупинимо насильство над жінками!
Досвід роботи Центру у справах сім’ї та жінок
Одним із напрямів роботи Центру є надання практичної допомоги особам, які потерпають від насильства в сім’ї та мають складні сімейні та життєві проблеми.
Аналіз питань, проблем, причин, з якими жінки та чоловіки звертаються до Центру та кількісні показники, (а це понад 6 тисяч осіб, з яких 27% становили жертви домашнього насильства), свідчать про таке:
Донедавна в нашому суспільстві було не прийнято говорити про домашнє насильство. Разом з тим, ця форма насильства існує в нашій країні. Вона розповсюджена серед людей різних національностей, різного фінансового та соціального статусу, в сім’ях віруючих та невіруючих. Навіть більше – ми ніяк не можемо приписати його сучасній економічній ситуації, оскільки домашнє насильство існує як у відсталих, так і в економічно – розвинутих державах. Мільйони жінок у всьому світі терплять щоденні знущання і скрізь це насильство розглядається як приватна сфера життя людини.
Продовження ‘Досвід роботи Центру у справах сім’ї та жінок’ »
Що відчуває жінка, над якою чиниться насильство
Ролик демонструє почуття та наміри жінки, над якою було здійснено насильство.
Зупинемо жорстоке поводження з жінками !
Гендерна рівність в Україні
В 80-х роках жiнки з усього свiту започаткували активний мiжнародний рух за права жiнок. Наслiдки цiєї дiяльностi особливо вiдчутнi на мiжнародному рiвнi. Держави перше в iсторiї виявили пiдтримку захисту прав жiнок i визнали його своїм «високоприоритетним завданням». Масове використання згвалтування було визнано за тактичну зброю у вiйнi, його переслiдування було включено до обов’язкiв спецiальних кримiнальних трибуналiв.
Однак, незважаючи на багатообiцяючi змiни в мiжнародному правi та практицi, жiнки з усього свiту ще стикаються з повсякденною реальнiстю. Крiм того, їм часто бракує засобiв та знань, необхiдних для використання системи прав людини, для боротьби проти зловживань.
Чимало жiнок не знають про жiночий рух або сприймають його як щось абстрактне, що їх не стосується. Хоча активна дiяльнiсть протягом останнього десятилiття зробила права жiнок бiльш окресленими, зараз завдання полягає в тому, щоб зробити їх бiльш досяжними. Продовження ‘Гендерна рівність в Україні’ »